ETHOS

ЕТОС на практиці під час війни

Проект Декларації-Універсалу Української Православної Церкви

Проект Декларації-Універсалу Української Православної Церкви (відкритий до обговорення), положення якого мають найти місце в оновленому статуті УПЦ.

1. Кожна парафія (громада) повністю самостійна у питаннях внутрішнього самоврядування та зовнішніх зв’язків, здійснення богослужінь, вибору богослужбової мови.

2. Кожна парафія (громада) створює і щорічно уточнює списки реальних парафіян з покладанням обов’язків щодо утримання священика і парафії (десятина, прибирання храму, спільна участь у потребах парафії і парафіян). Якщо парафіяни не можу утримувати храм і священика, то така громада отримує статус місіонерської. Якщо громада може утримувати храм, але не може утримувати священика, священик має право працювати на світській роботі, навіть якщо священик на парафії один.

3. Треби для постійних парафіян (занесених до списків) здійснюються БЕЗКОШТОВНО. Для інших за пожертву.

4. За прикладом православних братств, що існували колись у Речі Посполитій, створюється профспілку священнослужителів, яка була б незалежною від центральної церковної влади, і займалася б питаннями захисту кліриків від свавілля єпископів, питаннями благодійності, пенсійного забезпечення кліриків, та їх родин (для випадків втрати годівника), каси взаємодопомоги, церковної освіти, та ін. Механізм створення подібної профспілки потрібно доопрацювати.

5. Вплив єпископа на діяльність парафії обмежується виключно рамками догматичного і морального контролю.

6. Єпископа прямо підзвітний у фінансових і адміністративних питаннях тим парафіям, які виділяють кошти на утримання єпископа і єпархіального управління.

7. Єпископу кафедри не змінювати, оскільки він стає повінчаний з цією єпархією. Єпископу обиратися з духовенства і мирян єпархії.

8. Такі органи, як Єпархіальний суд і Єпархіальна рада наділені реальною колективною владою, щоб вони могли стати Соборним ГОЛОСОМ єпархії, а не безголосим додатком до єпископа. Для цієї ж мети допустити участь в суді і раді мирян як чоловічої, так і жіночої статі.

9. Кожен монастир розробляє свій посильний Статут. Також повернутися до практики виборності настоятелів монастирів. Ігумен монастиря може не мати священного сану.

10. Єпископ в монастирі гість, як і інші не монастирські, першість і почесті має лише за свій сан і зобов’язаний підкорятися статуту монастиря. Першість його лише на службі, а поза – наскільки ігумен дозволить.

11. Заборона висвячення ченців, лише як винятки для монастирів, висвячувати за потребою одного або двух на обитель.

12. Запровадження можливості тимчасових обітниць після розряду послушника для самовипробування.

13. Скорочення кількості семінарій до 5 (в т.ч. академії), забезпечивши їх усім потрібним для сучасної церковної освіти і морального становлення майбутніх пастирів.

14. Гарантія випускникам семінарій хіротонію в потрібний час за умови позитивного рішення ставленицької комісії, до якої входять:

а) єпископ.
б) настоятель храму, до якого висвячується ставленик.
в) представник цієї ж громади (мирянин), що користується повагою і довірою громади.
г) керівництво семінарії.

15. Переосмислення і оновлення роботи недільних шкіл для дорослих і дітей, молодіжних клубів і братств з тим розрахунком, щоб вони приносили реальну користь учасникам і Церкві в цілому, а не служили тільки для фігурування в щорічних єпархіальних і парафіяльних звітах.

16. Припинення будівництва величезних і непотрібних храмів, направивши звільнені кошти на ремонт, оновлення оздоблення вже існуючих церков, та на справи проповіді Євангелія і благодійні проекти.

17. Негайна заборона в священнослужінні всіх кліриків, замішаних в гомосексуальних скандалах (для початку спробувати вирішити хоча б цю проблему) після всебічного і повного розслідування, якщо звинувачення підтвердяться, запропонувати таким на вибір:

а) довічна заборона в священнослужінні, із забороною носити які б то не було одежі пов`язані з кліром, звільнення від усіх церковних посад, і подальшим життям в мирянському стані.

б) добровільне ув’язнення в монастирі в якості простого ченця без можливості повернутися до священнослужіння та адміністративної діяльності.

18. Негайна заборона в священнослужінні всіх кліриків, які отримали хіротонію за гроші.

19. Переклад богослужіння (переглянути існуючі переклади) на українську мову. Або хоча б для початку важкі моменти як наприклад паремії,. і зобов’язати єпископів донести довідома всіх парафіян що церковнословянська мова не є святою, а є такою як і інші. Дозволити служіння на церковнословянській мові на тих парафіях де члени парафії здадуть іспит на знання (розуміння) церковнословянської мови.

20. Адаптація богослужіння з метою більш глибокого і свідомого залучення громади до осмисленої участі в богослужіннях, особливо в Літургії.

21. Популяризація на парафіях спільного читання Святого Письма, вивчення догматики та церковної історії.

22. Розробка системи підготовки до Святого Хрещення, яка була б тривалою і вичерпною. Хрестити не більше визначеної кількості разів на рік, наприклад 3-4 рази, і тільки за допомогою здійснення хрещальної Літургії за участю всього духовенства і всієї громади. Не приховувати від новоначальних християн церковних проблем, бути чесними, і не прикрашати церковну дійсність.

23. Створення богослужбового статуту, адаптованого для парафій, обмеживши дію монастирського богослужбового статуту тільки територіями монастирів і їх подвір’їв.

24. За бажанням кліриків усіх ступенів священства спростити гардероб священних облачень.

25. Створення єдиної мережі церковних магазинів (наприклад, в рамках митрополій) в містах та інших населених пунктах, з повним асортиментом продукції (як в іконній крамниці) самі іконні лавки видалити з храмів (перетворити їх у вищевказані магазини).

26. Створення для вдових старих священнослужителів і їхніх дружин гуртожитків з доглядом за ними, а хто бажає, то і в монастир.

27. Повернення диякону законного права займатися церковною благодійністю і милосердям обираючи на це служіння гідних людей не дивлячись на вокальні дані або їх відсутність. Диякона, як і раніше зробити самостійним ступенем без можливості подальшого висвячення, як це було історично, пресвітера висвячувати, минаючи дияконство. Відродити інститут дияконисс і прописати їх обов’язки, так само вчинити з читцями і співаками.

28. Помісний Собор – вищий орган церковної влади. Механізми прийняття рішень повинні враховувати загрози лобіювання своїх інтересів насамперед з боку патріарха та інших органів вищого церковного управління.

29. Розробка процедури регулярних скликань собору (раз на рік), забезпечити участь мирян у його роботі. Створити постійно діючий Секретаріат Помісного Собору.


Кількість пунктів може бути збільшена, зменшена. Документ відкритий до обговорення. Коментарі, зауваження, пропозиції залишайте в коментарях до публікації:

https://www.facebook.com/golos.duhovenstva.upc/posts/128558856466998

Поділитись:

Share on facebook
Share on twitter
Share on linkedin
Share on telegram
Share on whatsapp

#God against war у соцмережах:

Підписуйтесь і поширюйте.