З 1890-х років християнське соціальне вчення поєднувало апологію традиційного суспільства з ідеалом правової соціальної держави. З 1960-х за допомогою вишуканої аргументації воно захищало традиційні цінності. З 2009 року християнська соціальна доктрина переважно сконцентрувалася на захисті людяності та вирішальному значенні солідарності та любові для проводження існування й розвитку людства.

У 2020 році Константинопольський патріархат запропонував для загального обговорення соціальну концепцію, в якій вперше в історії знайшло свій вираз власне православне деідеологізоване вчення про людину, соціум, численні соціальні проблеми, покликання Церкви в соціальній сфері. Розуміння величі та краси цього документу приходить при повільній рефлексії над кожним його розділом при співставленні з сучасними православними богословськими концепціями початку ХХІ століття. Документ дозволяє побачити, як сьогодні можливо повернути в сучасний соціальний дискурс євангельські, святоотцівські та богословські принципи без впадіння у протилежні, але однаково згубні спокуси фундаменталізму і релятивізму.

В цілому, саме документ «За життя світу. На шляху до соціального етосу Православної Церкви» є на сьогодні єдиною комплексною відповіддю на виклики постмодерну й постмодернізму: з усією серйозністю ставлячись до цих нових реалій, соціальна доктрина знаходить шляхи до бачення і практичного втілення Істини, Добра та Краси через людину і спільноти в цілісності соціуму та природи.

Додатковою особливістю курсу стане порівняльний аналіз сучасної православної соціальної доктрини з численними богословськими проектами католицизму і протестантизму, особливо з радикальною ортодоксією та християнським реалізмом.

У курсі також будуть запропоновані рефлексії щодо особливого значення документу «За життя світу» для розвитку ідей українського «відкритого православ’я».

Детальну програму курсу дивіться нижче.

Мова курсу – українська