ETHOS

ЕТОС на практиці під час війни

Найвідоміший з сучасних українських композиторів став біженцем

Переклав Олексій Панич.

Пітер Шмельц, Нью-Йорк Таймс

В розпал війни Росії проти України, вісімдесятичотирьохрічний композитор Валентин Сильвестров врятувався втечею до Німеччини й став там музичним речником своєї країни.

Його «Молитва за Україну» була центральним твором на благодійному концерті, який відбувся цього місяця в Метрополітен-опера. За останні тижні його Четверту симфонію виконав Лондонський філармонічний оркестр; його Восьму симфонію – оркестр Литовської національної опери; його цикл «Тиха музика» в неділю прозвучав на концерті заради миру, організованому Берлінською філармонією. Наразі вже заплановано десятки нових виконань його творів.

На початку другого місяця російсько-української війни Валентин Сильвестров, найвідоміший з сучасних українських композиторів, став музичним речником своєї країни. Крім того, як і мільйони інших українців, він внаслідок цього конфлікту став біженцем. На початку березня він та його сім’я здійснили триденну подорож автобусом з рідного Києва до Львова й далі через Польщу до Берліна, де він тепер має тимчасовий притулок.

«З нами все більш-менш добре», сказав вісімдесятичотирьохрічний Сильвестров, відповідаючи на відеодзвінок цього тижня. Проте він також додав, що досі приголомшений цією війною.

Для слухачів зруйнованої війною країни витончена, втішна музика Сильвестрова набула нової значущості. «Путінські бомбардування Києва вбили та знищили людей, будинки та музику», говорить телефоном з Києва друг Сильвестрова, професор та видавець Костянтин Сігов. «Але якимось неймовірним слухом Сильвестров зрозумів, як їх можна воскресити».

Народжений у Києві 1937 року, Сильвестров став відомим у 1960-ті як представник музичного авангарду, що кинув виклик радянським естетичним нормам, ширяючи між суворим модернізмом та еклектичною полістилістикою. Витончено структуровані контрасти й різкі сплески його Третьої симфонії «Есхатофонія» привернули увагу західних експериментаторів; впливовий композитор та диригент Бруно Мадерна організував її виконання 1968 року в Дармштадті, який був осередком сучасної музики у Східній Німеччині.

Silvestrov 1966 SY03 ‘Eschatophony’

«Від самого початку він яскраво виявив дуже оригінальні риси», каже про Сильвестрова його багаторічний друг, українсько-американський композитор Вірко Балей зі свого будинку в Лас-Вегасі.

Сильвестрова дратували обмеження та вимоги радянського уряду. Після протестів на офіційному зібранні в Києві 1970 року його виключили з української Спілки композиторів. За три роки йому дозволили повернутися, але це покарання відбилося у змінах, які вже просочувалися в його творчість. Сильвестров перейшов від гучних акордів до лагідних, задушевних мелодій, на зразок його двадцяти чотирьох «Тихих пісень» для голосу і фортепіано – шедевру спокою та самотності. Ця тональність спокійної роздумливості дала Сильвестрову змогу здебільшого уникати політики упродовж решти радянського періоду, коли він коментував поточні події лише зрідка й непрямо. Водночас, його міжнародна репутація поступово зростала.

Натомість після здобуття Україною незалежності 1991 року, й особливо після Помаранчевої революції 2004 року та протестів проти російського впливу на Майдані 2014 року, Сильвестров відкритіше звернувся до політичних та релігійних тем. Він відгукнувся на події Майдану, створивши цикл пісень для хору а капела «Майдан-2014». (Тринадцята пісня з цього циклу – та сама «Молитва за Україну», яку нещодавно було виконано в Метрополітен-опера). Також до цього циклу увійшли п’ять нових аранжувань національного гімну України.

Перше виконання пісень циклу «Молитва за Україну» було записане в Сильвестрова вдома: співав він сам, акомпануючи собі на фортепіано. Ще під час тієї революції запис поширився Інтернетом. Хорова версія перетворила гнів і скорботу автора на урочистий та рішучий громадський меморіал.

Valentyn Silvestrov, Fragment of the cycle “Maidan 2014”

В нещодавньому інтерв’ю Сильвестров назвав теперішню війну «продовженням Майдану. Просто революція Майдану відбувалася лише в Києві, а тепер вся Україна стала Майданом».

Тому його тверезі, роздумливі композиції «знову стали актуальними», додає він – зокрема, пісні Майдану та хоральна композиція In Memoriam, написана у 2019-2020 роках.

Після 24 лютого, коли почалося російське вторгнення, ситуація в Києві ставала дедалі загрозливішою. Донька і онука Сильвестрова благали його евакуюватися, і він знехотя погодився. (Його онук залишився допомагати військовим як волонтер). Кружний шлях цієї сім’ї на захід довелося змінювати в останню мить через бомбування росіянами Вінниці, внаслідок чого їм на шляху до Львова довелося заночувати в дитячому садку.

Під час інтерв’ю Сильвестров спокійніше обговорював музику, але був майже засмучений тим, що дав розмові відхилитися від війни. Він пристрасно закликав НАТО встановити над Україною безполітну зону.

Після свого прибуття до Берліну він не висловлювався про війну прямо в своїх музичних творах, як робив це під час Майдану. Проте відгомін цього конфлікту добре чутно у двох коротких фортепіанних творах, які, за словами Сильвестрова, він «спонтанно» написав після прибуття до Німеччини. Обидва твори названі «Елегія» – його улюблений музичний жанр.

Valentyn Silvestrov, Fragment of the cycle “Maidan 2014”

Перший твір датовано 9 березня – наступного дня після його приїзду до Берліну. Він сказав, що ця мелодія «виникла» під час його подорожі Україною, убік польського кордону й через кордон, «коли ми бачили нескінченні юрби біженців, нескінченні машини в багатокілометрових чергах, і все це відчуття катастрофи». Цю коротку, просту мелодію в терціях з низьким басовим супроводом Сильвестров прагнув зробити «знаком України», пригадуючи українську народну музику й хорали таких композиторів XVIII століття, як Артем Ведель.

Друга елегія, датована 16 березня, є частиною композиції «Пастораль та елегія», створеної після кількох днів перебування в Берліні. Цей твір засвідчує українські події здалеку, відгукуючись на них в дедалі похмуріших тонах. Елегією тут є чакона з характерним пунктирним жалобним ритмом; Сильвестров назвав її «реакцією скорботи».

Валентин Сильвестров. Пастораль та Елегія (16.03.2022)

Сігов каже, що Сильвестров «переплавляє й очищує гуркіт історії, її масивні словесні та звукові конструкції».

Він, додає Сігов, є «справжнім голосом Києва; цей голос поєднаний із цілим світом і сподівається промовляти безпосередньо до світу».

Разом з тим, Сильвестров сприймає раптовий зліт своєї популярності у світі дещо стурбовано. Він каже, що почувається дивно, і навіть дратується через те, що «потрібно було статися цьому нещастю, аби вони почали грати мою музику».

«Хіба музика не має власної внутрішньої цінності без всякої війни?», додає він.

Valentyn Silvestrov, IN MEMORIAM

Війна вже була на думці в Сильвестрова три роки тому, коли він писав In Memoriam у відповідь на прохання написати музику до урочистостей 8 травня 2020 року. В Україні цей день завершення Другої світової війни від 2015 року відзначають як День пам’яті та примирення. Замість створити цілком нову композицію, Сильвестров адаптував «Майдан-2014». Він вилучив виразно українські риси, включно з мотивами національного гімну, і додав як кульмінацію музичне обрамлення слів Джона Донна: «Ніколи не питай, по кому подзвін – він по тобі».

Під час інтерв’ю Сильвестров палко говорить про цю не почуту істину, сумуючи про те, що композиція, яка мала відзначити жахіття, скоєні десятиріччя тому, досі лишається своєчасною: адже тепер на тих самих землях буяє нова війна, загрожуючи знову поглинути всю Європу.

«Цілком очевидно», каже він наприкінці розмови, «що це не проблема України чи Росії. Це проблема всієї цивілізації».

Пітер Шмельц – професор музикознавства в Університеті штату Арізона, автор книжки «Звукове перевантаження: Альфред Шнітке, Валентин Сильвестров та полістилістика в пізньому СРСР»

Читати оригінал за посиланням.

Поділитись:

Share on facebook
Share on twitter
Share on linkedin
Share on telegram
Share on whatsapp

#God against war у соцмережах:

Підписуйтесь і поширюйте.