З 13-го по 17-го лютого 2023 р. на факультеті католицького богослов’я університету Відня проходив науковий симпозіум «Війна в Україні: богословські, етичні та історичні рефлексії», в якому взяло участь 27 доповідачів українського та польського походження, які з’їхалися до Відня з різних країн, зокрема: Австрії, Німеччини, Польщі, Нідерландів, Бельгії, Швейцарії, Шотландії, США та України, чи брали участь онлайн. Вони поділилися своїми поглядами на війну та її вплив на історію України, громадянське та релігійне життя і, що не менш важливо, на формування стійкого суспільства.
Ідея проекту зародилася на початку березня 2022 р. як реакція наукових працівників згаданого факультету з кафедр соціальної етики, церковної історії, літургіки, біблійних наук, а також богослов’я та історії Східних Церков на початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 р.
Ініціатива проведення цього симпозіуму виникла в результаті дискусій на факультеті католицького богослов’я у Відні про те, як проявити солідарність з охопленою війною Україною і як підтримати українців в умовах невизначеності.
Александра Палковіч та Норін ван Ельк зібрали групу волонтерів на факультеті, до якої увійшли молодші та старші науковці з різних інститутів (Александра Палковіч, Норін ван Ельк, Крістіна Дітл, Крістіна Тракслер, Христина Фостяк, Ханна-Марія Мерінг, Томас Шульте-Умберг, Ольга Угрин, проф. Томас Прюґль та проф. Томас Марк Немет). З допомогою української колеги Христини Фостяк виникла ідея організувати науковий захід, який мав би підтримати докторантів та молодих науковців на початку
їхньої кар’єри, і водночас надати можливість дізнатися більше про війну та обговорити виклики як культурного, так і релігійного та політичного характеру.
Однією із поставлених цілей був погляд на війну з міждисциплінарної перспективи, включаючи богослов’я, етику та історію. Теми та рефлексії повинні були бути представлені з точки зору українців, як безпосередніх об’єктів російської агресії, а не з точки зору нібито нейтральних голосів, яким бракує безпосереднього досвіду війни. Крім того, українським науковцям надавалася можливість артикулювати
свої погляди та свої дослідження перед міжнародною аудиторією в Австрії.
З іншого боку, організатори сподівалися привернути увагу до війни, що триває в Україні, незалежно від непередбачуваного розвитку подій, і нагадати широкій громадськості про незменшувану загрозу російської агресії. З-поміж великої кількості отриманих заявок організатори відібрали 27 доповідачів, які відображали географічну строкатість України (Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ, Київ, Дніпро, Донецьк, Одеса, Маріуполь, Сімферополь та ін.), а також різні академічні інституції та дисципліни.
В якості спонсорів виступив ряд організації: місто Відень, фонд „Renovabis“, „Stiftung Zusammenleben, Liechtenstein“, Інститут історичного богослов’я, Австрійське дослідницьке товариство та факультет католицького богослов’я університету Відня.
Засідання симпозіуму охоплювали різноманітні тематичні блоки: концепція справедливої війни та справедливого миру (Андрій Третяк, Павло Смицнюк), концепції «русского мира» та російського імперіалізму (Надія Волік, Володимир Шелухін), порушення релігійних прав і свобод (Олександра Коваленко, Максим Васін), руйнація пам’яток української культури та ініціативи їх збереження (Ірина Гнідик, Тетяна Куцир), історія кримських татар (Гульнара Абдулаєва, Ельміра Аблялімова-Чийгоз),
етичні дилеми та виклики в поствоєнний період (Тетяна Калениченко), позиції вселенського патріарха Варфоломія (Патріс Грімле), папи Франциска, а також Верховного Архиєпископа УГКЦ Блаженнішого Святослава Шевчука (Катерина Будз). Зокрема викладач університету Прінстона (США) Павло Смицнюк під час своєї доповіді підкреслив «інструменталізацію нейтральності з боку римського понтифіка
для маневрування між воюючими сторонами в перші місяці війни».
В ролі головного спікера симпозіуму виступила лауреатка Нобелівської премії миру 2022 та засновниця Центру Громадянських Свобод, Олександра Матвійчук, яка 15-го лютого прочитала онлайн-лекцію на тему «Безкарність породжує воєнні злочини. Як з нею боротися?» Матвійчук передусім звернулася до глядачів з проханням не дистанціюватися від геноциду, який розгортається на території України: «Я хотіла би назвати Вам імена жертв, а не сухі цифри статистики. Війна перетворює людей на цифри. Але за кожною з цих цифр стоїть реальна людська доля, а ми документуємо не просто військові злочини, ми документуємо людський біль.» На запитання, в який спосіб Австрія могла би підтримати Україну, Матвійчук відповіла, що існує гостра необхідність в сучасній зброї.
Окрім інших тем, на симпозіумі обговорювалася тема Криму та кримських татар. Ведуча телеканалу АТР Гульнара Абдулаєва описала період між анексіями 1783 р. та 2014 р. та зосередилася на колоніальній стратегії Російської імперії щодо корінного населення. Після підпорядкування Кримського ханства Росії та застосованих політичних і релігійних репресій багато татар були змушені покинути свої землі. Абдулаєва також наголосила на трагічних наслідках депортації кримських татар 17-18 травня 1944 року, яку здійснила радянська армія. Ельміра Аблялімова-Чийгоз з Інституту стратегічних досліджень Криму, розповіла про цілі роботи інституту, який займається збереженням культурної спадщини півострова. На прикладі Ханського палацу в Бахчисараї Аблялімова-Чийгоз вказала на занепад і руйнування культурних
об’єктів в Криму після анексії в 2014 році. Заходи, які здійснює теперішня окупаційна влада на Кримському півострові доповідачка охарактеризувала як: «гуманітарне знищення», «знищення ідентичності» та «топонімічні репресії». В ході дискусії Андрій Живачівський тематизував співпрацю між татарами і українцями та представниками політичної еліти протягом різних епох. Згідно з інформацією з доповіді Олександри Коваленко, з 2100 зареєстрованих релігійних громад у Криму близько 900 були заборонені та вигнані з 2014 року. Окрім римо-, та греко-католиків, особливо постраждали Свідки Єгови, євангельські громади та мусульмани.
Філософ з Донецька Антон Тарасюк презентував на симпозіумі перший том його англомовного документального проекту „Living the War“, який зорієнтований також на західного читача і містить спогади жителів міста Києва про перші дні російського вторгнення. Однією із учасниць цього проекту стала відома українська історикиня Наталія Яковенко.
Підбиваючи підсумки симпозіуму після заключної сесії 17 лютого, професор Томас Прюґль вказав на три важливі напрямки, які з’явилися під час різних сесій: По-перше, роздуми про природу війни, які включають не тільки необхідність нової концепції справедливої війни і справедливого миру, а й досвід поточної війни як реальності, що трансформує політику, суспільство і релігію. По-друге, роль комунікації
та конструювання теорії згоди під час війни. Те, як українці справляються з війною, особливо в соціальних мережах, за допомогою зображень, літератури та фольклору, формує спільний наратив, заснований на спільних цінностях і сподіваннях. Він демонструє єдність та оптимізм «покоління Майдану» та «нової» України. По-третє, симпозіум висвітлив роль релігії та релігійних громад, які відіграють першорядну роль
у зміцненні стійкості українців, а також у забезпеченні етичних орієнтирів у темні часи. Професор Прюґль подякував учасникам за їхні змістовні доповіді і за один із пріоритетних результатів події – допомогу людям за межами України «побачити очима інших».
Томас Марк Немет, священик Української Греко-Католицької Церкви та професор східного християнства, у своєму заключному слові підкреслив, що симпозіум відбувся на факультеті католицького богослов’я, одному з факультетів світського і державного Віденського університету. Незалежно від релігійної приналежності, симпозіум став платформою для міждисциплінарного обміну думками. Те, як богослов’я як наукова дисципліна сприяє розвитку та уможливленню публічних і наукових дискурсів, може слугувати моделлю для ролі Церков у вільному та демократичному суспільстві. На думку Тетяни Калениченко, замість того, щоб наполягати на вічних привілеях, церкви повинні усвідомлювати себе і свою місію як частину громадянського суспільства. Вивчення війни Росії проти України, як висловився Павло Смицнюк, зараз перебуває на початковому етапі, тож цей симпозіум став гарним початком для подальших міждисциплінарних підходів та створення мережі молодих українських та європейських науковців, а отже, гарною інвестицією в майбутнє.
Результати симпозіуму будуть опубліковані якнайшвидше у формі наукового збірника статтей. Наприкінці хотілося б зацитувати мою колегу із команди організаторів Крістіну Дітл, яка підсумувала враження організаторів:
«Наш симпозіум „Війна в Україні: богословські, етичні та історичні рефлексії“ залишить незабутнє враження як у доповідачів, так і у нас, команди організаторів. У нас було п’ять цінних днів, протягом яких ми багато чому навчилися від молодих науковців, які постраждали від війни Росії проти України. Вони продемонстрували
подиву гідну силу і компетентність, розповідаючи про різні соціальні та культурні сфери, яким загрожує війна, від культурної спадщини до релігійного життя і навіть особистих доль. Крім того, ми змогли відчути дух спільноти поза національними та конфесійними кордонами, дізнатися більше про жахливу реальність війни, а також
утвердитися в надії на те, що Україна буде продовжувати стояти твердо і врешті-решт переможе. Дякуємо усім доповідачам, спонсорам та прихильникам. Разом ми стоїмо з Україною.»
Текст: Ольга Угрин