ETHOS

Відеолекції

Кіноклуб КЛБІ

Ірина Леонідівна Баґратіон-Мухранелі

Обговорення фільму “Кролик Джоджо” (Jojo Rabbit), режисера Тайки Вайтіті (2019)


 

«Кролик Джоджо» – рідкісний приклад фільму, в якому поєднуються ідеологія та гумор, буфонада та трагедія. Причому ідеологія висміюється, а розповідь ведеться докладно й психологічно обґрунтовано. Головний герой, самотній підліток, який навіть не вміє самостійно зав’язати шнурки, відмовляється вбити кролика в якості безстрашного члена Гітлерюгенду, вважає своїм найкращим другом … Адольфа Гітлера. Фільм, на диво, конкретний у відтворенні реалій побуту й правдоподібності, а на його закінчення ми виявляємо, що правдоподібність потрібна режисеру як метафора. Все повідане нам – історія про те, як людина проходить через неймовірні для неї ситуації, змінюється, звільнюється від міфів та химер й стає вільною. В кінці герой намагається танцювати, і це головне, на що хоче звернути увагу фільм. До цієї подоби танцю нас веде весь внутрішній сенс картини, тому що танцювати може тільки людина вільна й щаслива. «Кролик Джоджо» торкається найважливіших проблем життя, але робить це ніби дуже просто – тобто використовує мову кіно, з її глибиною, гумором, таємною алегорією, яку потрібно й хочеться розпізнавати.

 

Обговорення фільму “Таємне життя” (A Hidden Life), режисера Терренса Маліка (2019)




Сценарій фільму «Таємне життя» Теренса Маліка заснований на реальному факті. Нічим не примітний австрійський фермер Франс Єгершеттер відмовився присягати в 1940-му році Гітлеру, за що й сплатив життям. А через півстоліття за цей вчинок був канонізований церквою.

Режисер розглядає цю історію в світлі богословських та філософських питань – не тільки «Звідки з’являються святі в ХХ столітті?». Але, що таке Бути? Як наше життя, наш досвід відобразиться через вчинок однієї людини у масштабі Всесвіту (Малік близький у цьому питанні до Хайдеггера з його розрізненням dasein та буття). Чи може всесвіт нести зло? Як Бог та церква реагують у конкретних випадках людського життя. Фільм докладний та уважний до речей, до деталі. Але головне – до безперервності внутрішнього, таємного життя людини, яке лежить в основі світу й поєднане з життям стихій. Воду, в різних її іпостасях, можемо розглядати як відсилання до фільмів Тарковського. Світло та краса, що з’являються у фіналах фільмів Маліка, дозволяють говорити про те, що їх можемо розглядати як свого роду богословствування.

 

 

1 серпня – 16:00 

Обговорення фільму “Патерсон” (Paterson), режисера Джима Джармуша (2016)

 

Фільм «Патерсон» Джима Джармуша можемо розглядати, демонструючи море ерудиції в найрізноманітніших сферах. По-перше, порівнювати з поемою «Патерсон» Уільма Карлоса Вільямса. По-друге, говорити про цитатності окремих епізодів, про смерть автора й симулякри, згадуючи Ролана Барта й Бодріяра. Потім, зачепившись за назву кінофільму, який дивляться герої та його дружина в кінотеатрі ( «Острів загублених душ» 1932), згадати Герберта Уелса, оскільки цей фільм був створений за романом Уеллса «Острів доктора Моро» (1889), торкнутися нью-йоркської школи поетів (Френк О ‘Хара, Гінзбург). Можемо розмірковувати про циклічність життя головного героя, водія автобуса в містечку Патерсон, якого звуть Патерсон, повторюваність та поетику побутових реалій, вірші, які пише головний герой – і це вірші реального поета, друга Джармуша Рона Паджета.

Все так. Головне в цьому фільмі – невловима, чарівна інтонація поезії, яка пронизує для героя увесь світ. І Подія, яку він проживає у фільмі – втрата головної своєї цінності – записника з віршами, вирішується несподівано. Користуючись словами Мандельштама «Все було в давнину. Все повториться знову. І найдорожча нам лиш пізнавання мить ». 

У фільмі «Патерсон» ми торкаємося першооснов буття – фільм гарний та прозорий, як може бути прозора справжня поезія, хоч окрилює вона дуже прості речі. 

 

Про лекторку

Баґратіон-Мухранелі Ірина Леонідівна, докторка філологічних наук, доцентка філологічного факультету ПСТГУ (Православного Свято-Тихонівського Гуманітарного Університету),  професорка Східного факультету ММА (Московської Міжнародної Академії).

“З великим задоволенням та любов’ю беру активну участь у роботі КЛБІ з перших років його існування. Історикиня літератури, авторка книг про Грибоєдова, Пушкіна, Мандельштама, сприйняття Грузії в російській класичній літературі, дослідниця в області компаративістики, теорії драми та кіно, членкиня Спілки журналістів Росії, Спілки театральних діячів, Міжнародної асоціації мистецтвознавців, Комітету Московських літераторів, Дворянського зібрання, Дама Кавалерії Ордену Fleur-de-Lys та ін.”